Андрій був щирим, життєрадісним, енергійним і привітним. Мав багато друзів. Завжди авантюрний і комунікабельний, він горів життям і надихав оточення. Любив старшу сестру, брата і батьків, захоплювався спортом. Навчався в Рожищенському НВК №4 у 1999-2008 роках. Оскільки дуже любив тварин, то вирішив вступити до Рожищенського коледжу ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького (2008-2012 роки навчання), а після закінчення нашого коледжу навчався в місті Львові на факультеті «Ветеринарна медицина», одночасно працював у приватній клініці за фахом. Андрій подорожував, поїхав працювати у Польщу, пізніше – в Угорщину.
Весною 2022 року повернувся в Україну, оскільки не зміг бути осторонь повномасштабної війни в його рідній державі. Далі – ТЦК та СП, повістка, медогляд, військові навчання в Британії. Восени, після повернення поповнив лави 95 десантно-штурмової бригади і був прикомандирований у місто Слов’янськ в якості стрільця – зенітника ЗРК.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Президент України Володимир Зеленський відзначив Андрія Бойчука державною нагородою – орденом “За мужність” III ступеня посмертно (Указ № 746/2023).
Вічна і світла шана загиблому воїну Андрію Бойчуку, творцю новітньої історії української державності, який захищав право українців жити по своїй волі та на своїй землі!
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
